Головна проблема «майстрів на фестивалі» - окрім творчих, оригінальних і мистецьких людей є ще всякі комерсанти-продавці китайського барахла – булав Довбуша, йо-йо, біжутерії, турецьких жувачок. Такі сприймають фестиваль, як спосіб "втовкти копійочку". Торгова палатка у них – наче жук колорадський, в смужку; для приваблення клієнта лунає жвава весільна музика. Вони - одне із облич вселенського зла.

Ми не намагаємося зараз покласти зараз межу між «справді митцями» і "людьми, які себе такими вважають" – оцінити по телефону чи вк (фб не люблять) рівень майстра не видається можливим.

А по телефону «колоради» найбільш нестерпні – за тиждень до фесту можуть блокувати роботу телефону, якщо говорити з ними довше 15 секунд. Потім зриваєшся на нормальних.

Як з «колорадами» боротися? В 2013  - ніяк, нам треба були хоча б якісь гроші. На 2014 рік «ні ноги торгової палатки» був пункт номер один на пакет реанімаційних реформ Фестивалю.

Найкращий для нас варіант – поява куратора-інсайдера, з хенд-мейдників. Але воно їм треба?

 У них мотивація – заробити якихось грошей з продажу своїх виробів. У нас також є така мотивація. Тому було вирішено: ніяких поборів з майстрів, але вони купляють квиток. Альтернатива – є:  територія села Криворівня; ми віддали сільській раді прибуток зі зборів усього циганського табору. Серед бедламу були і цілком хороші якісні майстри.

Де майстрам було вигідніше стояти – не знаю, але у зла завжди більше шансів перемогти.

У будь якому випадку, на нашій території цього гарлему не було – тільки з одного боку стадіону колоради проклювалися серед «науково-практичних стендів НПП «Верховинський», але це на нашій совісті, а парку. Зате вони вміло вирізали з пенька дзьобатого орла.