Просто так -  ви побували на березі річки, де немає сміття, по ріці пливає не пластикові пляшки, а риба.

Після вашого відпочинку нічого не змінилося – ви прибрали сміття за собою, розпалили багаття на тому ж місці, де воно було, або звернули увагу, що під ногами рідкісна рослина і можна почекати з вогнищем.

Не відламуєте шматків скелі собі на сувеніри, не пишете поверх «тут був ася», не закидаєте сіти в ріку, не глушите пташенях в гніздах децибелами – словом, робите так, щоб наступного вашого приїзду берег  місце виглядало так само, як і  першого –це все і  є екотуризм.

Але окрім того, щоб самому дотримуватися принципів – доводиться вправляти голову тим іншим, які за період нашої відсутності  вчинили одну – чи й всі – із вище перелічених дій.

Тому еко-туризм не може бути пасивним, і саме тому Черемош-Фест намагається здійснити карколомне перевтілення з добрих пасивних людей на добрих активних людей.

Дуже рідко люди смітять із внутрішньої злоби. Більшість просто щиро не знає, до цього часу, що спалювати пластик ще гірше, чим би він залишився лежати на березі, або їм ліниво. Але і на це є вплив – і не конче «добро з кулаками».

Одним із таких впливів є Черемош-Фест, де ми ототожнюємо себе із  певною культурою, учасники якої просто живуть згідно певних принципів екологічної культури. Принаймні, кілька днів на рік.

Це і є еко,а не корінець якоїсь травинки на дні пляшечки з горілкою.